За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олександр Ширшин, випускник магістерської програми з управління неприбутковими організаціями, був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

За кілька днів до 24 лютого 2022 року чоловік підписав контракт в резерв в 80 окрему десантну-штурмову бригаду. Він відчував, що війна буде і не міг дозволити собі стояти осторонь. 23 лютого йому зателефонували і викликали в частину, а 24 лютого Олександр виїхав на передову лінію фронту, де й захищає Україну і сьогодні. В липні був поранений і дивом вижив. За бойову звитягу отримав орден “За мужність” третього ступеня. Після лікування знову повернувся на фронт. Зараз бере участь в контрнаступальній операції у слід ЗСУ.


Сашко народився в червні 1994 року в Миколаєві. Один його дідусь був грузином, бабуся болгаркою, другий дідусь казахом, а інша бабуся українкою. Коли хлопцеві було 5 років, сім’я повернулася на батьківщину тата в Чорноморське в Крим. Саме завдяки останній бабусі, яка до того ж працювала вчителькою, Сашко вмів читати в чотири і знав безліч віршів на пам’ять. Обидва його дідусі були капітанами далекого плавання, дуже дисциплінованими і працьовитими людьми. Ці риси й передалися онуку. 

В школу він пішов у 6 і закінчив її за 10 років замість 11. Згодом поїхав навчатися в Севастопольський національний університет ядерної  енергетики та промисловості в 2010 році, там же навчався на військовій кафедрі, готувався отримати кандидата в майстри спорту по боксу. Хлопець мріяв вивчитися і повернутися в рідне місто.

Але 2014 рік змінив життя кардинально. Щоб не давати присягу росії, перевівся і закінчив військову кафедру в Одесі. Навчатися ж продовжив в Харкові, але виграв грант та перевівся в Bialystok University of Technology та в 2016 році, паралельно працюючи, захистив уже польською диплом магістра.

Живучи в сусідній країні Сашко багато допомагав цивільним і військовим українцям. Цього для нього було мало і він вирішив поїхати волонтером у прифронтове місто Світлодарськ. Там, навколо себе, Олександр об’єднав місцеву молодь. Разом з іншими волонтерами і громадськими організаціями, відремонтували старий спортивний зал в Новолуганському і заснували секцію боксу. Його хлопці тренувалися і їздили на змагання. Крім спорту, він організовував поїздки для підлітків за межі міста, області і регіону. Також організовував для них літературні гуртки, тренінги, майстер класи і дозвілля.

Олександр, живучи на лінії фронту, з 2017 по 2019 роки навчався і Українському католицькому університеті та отримав диплом магістра по програмі Управління неприбутковими організаціями. Вже тоді, в місті Світлодарськ був заснований молодіжний центр і саме дипломний проект хлопця допоміг його покращити і наповнити. Молодіжний центр працював до окупації в 2022 році.

Також з 2018 по 2019 роки Олександр був координатором руху “Сильні громади” в м. Світлодарськ.

В 2019, після народження другої дитини, Сашко з сім’єю переїхав зі сходу.  З 2019 по 2020 роки він працював керівником програми “Суспільний розвиток” осередку Української Академії Лідерства Чернівці. З кінця 2020 і до повномаштабного вторгнення працював компанії “Модуль ІТП”.