15 історій випускників
Цьогоріч Інститут лідерства та управління відзначає 15 років своєї діяльності. З цієї нагоди ми вирішили зібрати історії впливу наших випускників у спецпроєкті. Це люди з різних сфер, з різними цілями, досвідом, випускники різних років. Але свого часу усіх їх об’єднав Інститут лідерства та управління. Інтерв’ю зі спецпроєкту «15 історій випускників» опубліковані в різних українських медіа, а на цій сторінці ми зібрали їх разом.
Авторка та координаторка проєкту – Ліна Полихата
Локальний патріотизм має загальнонаціональний вплив. Інтерв’ю з громадською активісткою Вікторією Костюк
Вікторія Костюк — громадська активістка з п’ятирічним досвідом в управлінні неприбутковими організаціями, експертка з розвитку громад, фасилітаторка та тренерка з проєктного менеджменту. Засновниця «Агенції розвитку громад “Інтонація ЗМІН”» та Молодіжного центру «Кенеберг» у Смизькій громаді на Рівненщині, виконавча директорка Всеукраїнського руху «Єдині». Ми поспілкувались з Вікторією про перспективи розвитку малих громад, вплив Інституту лідерства та управління на менеджерів третього сектору, виховання покоління нових активістів та цінності, якими лідерка керується у своїй діяльності. Ця розмова була відредагована та скорочена. З чого почався ваш шлях у третьому секторі? Я обрала громадський сектор у 2019 році. Тоді, працюючи заступницею селищного голови у Смизькій громаді Рівненської області, я зрозуміла, що дуже важко творити зміни зсередини ради: є бюрократизована система, яку практично неможливо зламати. Тому...
«Або наші цінності залишаться на цій землі, або зникнуть разом із нами». Історія командира взводу БПЛА Іллі Полтавця
Ілля Полтавець, молодший лейтенант, командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 183 окремого батальйону 122 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, позивний «Пророк», до повномасштабного вторгнення обіймав посаду заступника голови ГО «Українська волонтерська служба» та був успішним фандрейзером. З початку повномасштабної війни він змінив громадську роботу на службу в ЗСУ й у свої 26 років вже очолює підрозділ. В інтерв’ю до 15-річчя Інститут лідерства та управління УКУ Ілля Полтавець розповів, які навички з навчання та роботи у громадському секторі допомагають на службі та якою бачить взаємодію меж секторами, щоби ефективно досягати довгострокових цілей. Як ваша життєва історія привела до громадського сектору, зокрема – УВС? Коли я навчався у п’ятому-шостому класі, до нашого районного центру на Одещині приїздив Червоний Хрест з тренінгами з...
Майже 20 років Валерія Секісова будувала кар’єру в готельному бізнесі. Але все змінилось, коли вона відчула: її менеджерські навички потрібні не лише бізнесу, а й людям — особливо тим, хто втратив усе через війну. Валерія керує програмою з економічної стійкості у благодійному фонді «Право на захист». Разом із командою вона допомагає українцям повернутися до життя: через мікробізнес, навчання, підтримку громад і працевлаштування. ШоТам дізнався, як Валерія допомагає громадам ставати сильнішими. Мій досвід потрібен там, де допомагають тут і зараз Бізнес і громадський сектор завжди були поруч у моєму житті. Я розвивалась у готельній сфері, але паралельно вела соціальні проєкти. У 2020 році ми з друзями з благодійної організації «Час Служити» розпочали проєкт для переселенців, які переїхали ще у 2015 році. Саме тоді я...
«Українські ГО – це найнадійніший партнер і тил армії». Інтерв’ю з заступницею командира підрозділу БПЛА Наталею Князевою
Розмова про волонтерство та роботу в третьому секторі, навчання з управління в УКУ та вплив досвіду громадського активізму на військову службу. Наталія Князева – волонтерка, випускниця ІЛУ, раніше проєктна менеджерка в НУО, зараз – заступниця командира підрозділу БПЛА з аналітичного забезпечення та технічної розвідки. У вас великий досвід у громадському секторі. Зараз ви у війську. Що для вас спільного, а що – контрастного між неприбутковим сектором та армією? У ГО найчастіше люди обʼєднані однією ідею, в армії, відверто, в усіх різна мотивація та чітка ієрархія. Військові роблять те, що система дозволяє їм робити, хоча є й ті, хто намагається рухати цю систему в бік розвитку. Їм це вдається, але дуже непросто. Загалом я намагаюсь не концентруватися сильно на армії як...
«Україна має стати символом свободи для людей, які прагнуть жити вільно». Як громадський сектор формує лідерів у армії
Михайло Будурович – військовослужбовець 116-ї окремої механізованої бригади, начальник служби наземних систем озброєння, який має унікальний досвід у громадському секторі. Його шлях демонструє, як досвід у громадській діяльності допомагає стати ефективним лідером у війську. В інтерв’ю випускник магістерської програми Інституту лідерства й управління УКУ розповідає про те, як змінився його підхід до управління, чому у війську важливо бути гнучким і швидко приймати рішення, та чому українцям потрібно навчитися чекати, аби досягти завершення війни. Розкажіть про ваш шлях у громадському секторі. В яких організаціях працювали? У 2013 році я вступив до Кам’янець-Подільського національного університету. Вже з самого початку зрозумів, що вільний від навчання час можна використати для інших цікавих справ. Наприкінці 2013 – початку 2014 року почався Майдан, і разом з...
“Донеччина – цікава, унікальна, але часто недосліджена”. Розмова про збереження Авдіївських традицій, “Пласт” на Сході й нове покоління лідерів
Останнє десятиліття Донеччину здебільшого згадують в контексті воєнних дій. Однак там збереглася потужна громадська спільнота, яка не дасть згаснути спогадам, традиціям рідного краю та поколінню нових лідерів. Громадська діячка, пластунка, співзасновниця ГО “Сила ідей” та випускниця Інституту лідерства та управління УКУ Тетяна Переверзєва понад двадцять років очолює пластовий осередок в Авдіївці й розповіла про те, як розвивався “Пласт” на Сході України, як збереження культурної спадщини об’єднує спільноту і чому для перемоги нам потрібні нові сміливі лідери Розкажіть про свій шлях до “Пласту” в Авдіївці. Чому вирішили долучитися до цього руху? Мій шлях у “Пласті” почався у 2002 році, коли я навчалася в Інституті штучного інтелекту в Донецьку. Там познайомилася з пластуном, який розповів мені про “Пласт” як про методику виховання...
«У малих громадах ти наодинці зі своїм горем». Анна Орловська про зміну ставлення до громадських організацій, жіноче лідерство й силу спільноти УКУ
Менторка, фасилітаторка, засновниця тренінгового центру «Мозаїка» Анна Орловська працює з командами, що змінюють громади. У розмові вона розповіла про трансформацію через навчання, виклики лідерства у воєнний час та як здобутий досвід у громадському секторі, а також навчання в Інституті лідерства та управління УКУ допомогли їй посилити вплив і запустити власні ініціативи на місцевому та національному рівнях. Розкажіть про ваш шлях у громадському секторі. З чого все почалося? Мій шлях у громадському секторі почався ще у Херсоні. Під час навчання в коледжі на юристку я хвилювалася, де зможу працювати без досвіду, тому стала волонтеркою в громадській приймальні «Фонду милосердя та здоров’я», що входить до мережі громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ). Це був мій перший досвід: я два...
«Відкритий код» лідерства: як будувати Україну мрії своїми руками. Історія випускника ІЛУ Івана Чубукіна
Змушений покинути рідний Чугуїв, він продовжив іти за своїм покликання вже у Львові, перетворивши особистий досвід переселення на рушійну силу для служіння іншим. Історія Івана Чубукіна, громадського діяча, ментора, тренера та фасилітатора — про глибоке переконання, що справжнє лідерство полягає у «відкритому коді», де кожен може знайти своє місце та використати виклики як можливість щось змінити. В інтерв’ю Іван Чубукін розповів про свій рецепт формування України мрії через роботу з молоддю, підтримку громадського сектору та розбудову релокованого Донецького національного технічного університету. Як ваша життєва історія привела до громадського сектору, які були знакові моменти, віхи? Моя громадська діяльність розпочалася в Чугуєві, на Харківщині, де я тоді жив і навчався. Я закінчував факультет муніципального управління при міській раді. Це була річна програма,...
«Стійкість — не лише про ресурси, а й про людяність», — переконана Олександра Пєтушкова, голова громадської організації «Центр інноваційної освіти “Про.Світ”». За кілька років вона пройшла шлях від менеджерки проєкту до керівниці ініціативи, яка нині втілює низку проєктів для сотень освітян й освітянок. Позаду — чимало викликів та уроків, які допомогли зміцніти самій і згуртувати команду. Олександра розповіла про свій шлях від перших невеликих проєктів до всеукраїнських, а також про виклики лідерів та лідерок у громадському секторі, особливо в умовах широкомасштабної війни. Ділимося її історією. ВІД МІНІПРОЄКТІВ — ДО КЕРІВНИЦТВА ОРГАНІЗАЦІЄЮ Яким був ваш шлях від проєктної менеджерки до керівниці ГО «Про.Світ»? Мій шлях у громадському секторі розпочався з тренерської програми «Молодь для молоді: знай свої права, змінюй життя» від міжнародної благодійної організації...
Ольга Валянік уже 11 років працює у ветеранській політиці та культурних проєктах. Після повномасштабного вторгнення вона разом з колегами з креативних індустрій започаткувала Благодійний фонд “Ангар.Україна”. Усе “закрутилося” вже 24 лютого 2022 року в обід, згадує Ольга. Люди почали приносити перші гроші та допомогу, а за три дні вже було 100 волонтерів, які працювали на допомогу Силам оборони й безпеки України. Як працює Благодійний фонд “Ангар.Україна” та як керувати організацією, яка вже зібрала 135 млн грн для закупівлі техніки для фронту, розповіла керівниця фонду Ольга Валянік. Шлях “Ангару”: від сцени для “Жадана і собак” до волонтерського епіцентру Олю, розкажіть, як ви розпочинали свій шлях у громадському секторі? Моя історія не нова, вона, як і в сотень українців, розпочинається з Революції...
“Інколи ініціативи народжуються не з надлишку, а з браку”: засновниця “Агентів крові” Олена Балбек про популяризацію донорства та свідоме волонтерство
Понад десять років продюсерка імпакт-проєктів, засновниця ГО “Агенти крові”, CEO БФ “Фундація УАФ” та випускниця Українського католицького університету Олена Балбек працює на перетині бізнесу й громадського сектору, розвиваючи соціальні проєкти з довготривалим суспільним ефектом “Агенти крові” – волонтерська ініціатива, що системно формує в Україні культуру регулярного та безоплатного донорства крові. Їхня ідея: донорство має ґрунтуватися на внутрішній мотивації, а не на матеріальному заохоченні, адже лише такий підхід створює сталість і довіру до системи. У цій розмові говоримо про усвідомлене волонтерство, управління неприбутковими організаціями та перехід із фінансової сфери в громадський сектор; а також розвиток культури регулярного донорства в Україні. Яким був ваш шлях до започаткування “Агентів крові”? Чому ви вирішили створити саме таку волонтерську організацію? Ідея “Агентів крові” еволюціонувала протягом...
«Спільноти можуть стати тим, що “зшиває” суспільство». Владислав Газда про розвиток ком’юніті-менеджменту в Україні
Владислав Газда – один із лідерів розвитку ком’юніті-менеджменту в Україні. Розвивав спільноту в Українській академії лідерства та Projector Institute, а з 2024 року працює з ком’юніті Mate academy. Владислав також є співзасновником МетаСпільноти – професійного об’єднання для ком’юніті-менеджерів, а також співавтором першого в Україні професійного курсу «Як будувати спільноти», створеного спільно з Інститутом лідерства та управління УКУ. У цій розмові він поділився своїм досвідом і розповів, як поєднання навчання, роботи в різних організаціях та особистого досвіду допомогло йому зрозуміти важливість спільнот і розвивати їх в Україні. Ви вступили до ІЛУ одразу після бакалаврату, паралельно працюючи на повну зайнятість у Projector Institute та згодом у Mate academy. Чому вирішили рухатися у цьому напрямку і де знаходили у собі внутрішній запал...
Розмова про зміну пріоритетів, вплив соціального підприємництва на суспільство та роль підтримки спільноти. Віктор Конопкін – випускник ІЛУ, операційний директор освітньої організації «School of ME: Школа усвідомленого підприємництва» та тренер УАЛ. Як ви прийшли в громадський сектор? Я зі Сходу, для мене війна почалась у 14-му. Напевно, це й запустило внутрішні зміни, бо раніше я працював лише в комерційному секторі, мій мозок орієнтувався на генерацію прибутку. Війна в один день все забрала – ми з родиною, прихопивши документи, поїхали по світу. Тоді й змінилось ставлення до матеріального та нематеріального. Я продовжив працювати в міжнародній компанії, але мені стало некомфортно: спілкуюсь з колегами, дивлюсь, що ми маємо робити, і розумію, що мені це вже не підходить – так прийняв рішення піти з комерційного сектору. Спершу шукав...
хочете дізнатись більше?
Отримайте консультацію з будь-яких питань: заповніть форму або зверніться за нашою електронною поштою
ilm@ucu.edu.ua